Сегодня я проходил по лестнице новостройки, на марше стоял дедушка с веником. Он негромко промолвил: "Брат, прости, можешь обойти место, которое я убираю?"
Прошло время после обычного, простого, на первый взгляд случая, но в голове проносились слова: "Брат, прости..."
Я понял, что получил духовный урок от Господа, через этого неверующего человека...
Незнакомый мужчина назвал меня братом... .Это не было шуткой. Его вид был серьёзный!
Он не спросил меня о том, из какой чаши я принимаю Причастие: из золотой или стеклянной; из общей или из индивидуальной? Он не поинтересовался крещённый ли я Духом Святым!
Он даже не знает какой я национальности!
Сегодня, даже тот христианин, "с которым мы разделяли искренние беседы и ходили вместе в дом Божий" (Пс.54:15) не спешит величать меня таким именем - брат!
Более того, дедушка подметал пыль от кирпича, которую я просыпал. Надо признаться, что её было не много (из мешка красный порошок слегка покрыл незначительное пространство).
Пик моего напряжения достиг апогея.
Это я, будучи христианином, должен показывать ему пример добродетели, а не он мне!
Я просто недостоин называться ему братом! Он благороднее меня. Он более кроткий и смиренный, нежели я! Он мудрее меня!
Он не просто называл человека братом, он был таковым для незнакомца.
От полученного урока и назойливых мыслей я получил некоторый шок.
Я понял, что такой народ не победить никому!
Мне до сих пор хочется ему крикнуть: "Дедушка, прости меня, брат!"
Комментарий автора: Это случилось сегодня, т.е. 02 октября 2014 г.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
