Я знаю як в житті буває,
Коли ти сам мандруєш - одинак.
Твоя душа близьких людей шукає,
На суші і на морі бачить знак.
Ти всіх жалієш, та лише не себе,
І намагаєшся боротись знов.
В тяжку годину, усе зло на тебе,
А ти все віриш у людей любов.
Твій шлях тяжкий, проходить через хащі,
І все життя, ти сам через моря.
Та все-одно ти друже, не пропащій,
В душі твоїй - прощення глибина.
Лише мандруй, лише ти не здавайся,
Можливо десь, хоч у кінці життя.
Ти знайдеш тих, хто вірним залишався,
Так, як і ти - шукаючи добра.
Комментарий автора: Прочитавши Е. Хемінгуея "Старий і море" в мене народився цей твір.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Вершина - Сергей Сгибнев Была я "единицей измеренья":
Собою измеряла Пропасть Ада
…………………………………………………………………….
И, наконец, достигла я итога:
Как лужица весной - житьё мирское...
(Вера Овчинникова)
Как мало людей достигают этого понимания! Мы цепляемся за лужицы, когда перед нами океан! И он - для нас!
(Слава Господу!! И спасибо Вере за вдохновение)
