Осотище-стервотище наїжачився усіма своїми колючками . Він лютився чимраз більше на весь світ. Після того, як господар городу викорчував його зі своєї картоплі, котра пропадала від Осотиська, і жбурнув на купу хмизу, він доповз до клаптика землі і вкоренився знову. Як помилився господар, не спаливши його відразу! Пожалів, а Стервотище вижив ( усе стервотне – живуче ) – тепер мстить усьому світові. Особливо від нього потерпають красуні – кульбабки та діти, що веселяться на лужку. Він ранив їх своїми колючками.
Та малята перестали його боятися. Вони посилають мольби до Сонечка, і їхній променистий друг Сонечко палить осотище так, що він ледве витримує
Вже недовго, ще трішки – і не стане деспота – стервотища, Сонечко спопелить його. Воно чекає на його каяття, але коли цього не станеться, то загине Осотище, бо немає йому місця на землі – усе, що заважає жити іншим, приречені на загибель. Такий справедливий закон Божий і її величності Природи. Жорстокому потрібно зробити вибір.
Тетяна Полубко,
Чернівці, Україна
Писати й малювати - навіть не знаю, що люблю більше.
Прочитано 7303 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Былое… вновь терзает в кровь… - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Это было надиктовано на очень старый телефон Siemens ME45 очень давно во время моей очередной прогулки по лесу. В недрах сего оно и покоилось до назначенного ему судьбой часа…
Часть текста в середине – безвозвратно пропала из-за порчи аудио-файла. Часть конца набил на клавиатуре кусками, но его еще нужно причесывать (на что – нет времени). Потому, размещаю только начало, может потом, когда-нибудь завершу,.. если в том - будет надобность…
===
Эпиграф
>>> Кто долго и пристально всматривается в Прошлое, иногда - лишает себя Будущего...
